Олексій Іванович Вертій (15 грудня 1950, хутір Веселий Яр, Липоводолинський район, Сумська область) — український педагог, народознавець, літературознавець та публіцист, доктор філологічних наук.

За часів радянського режиму зазнавав утисків, переслідувань і був змушений залишити роботу у виші.

У 2011 року у Львівському національному університеті імені І. Франка успішно захистив докторську дисертацію «Народні джерела національної самобутності української літератури 70-90-х років ХІХ століття» та був призначений на посаду провідного наукового співробітника Інституту франкознавства.

Наукові інтереси О. І. Вертія зосереджені навколо проблем національного самопізнання та самоусвідомлення українців, української усної народної творчості, історії української літератури, кобзарства, художньо-естетичного освоєння народного світогляду та поетики фольклору в писемній літературі, франкознавства, формування національних основоположних підстав вітчизняного народознавства, літературознавства, методики вивчення української літератури у вищій та загальноосвітній школі.

Висвітлення цих питань знайшли широке відображення у роботах автора:

Матеріал підготувала: провідний методист Бойко Ю. О.