Loading

Монітор Національного превентивного механізму: «Хочеться змінити ситуацію, але не разово, а комплексно» 19 квітня 2019 року / Євгенія Задорожна

Соломія Кручова, журналістка Тернопільської правозахисної групи та монітор НПМ, розповіла про свою активність в проектах, орієнтованих на демократичні цінності та права людини. Як розвивається правозахисна журналістика в Тернополі – читайте в інтерв’ю.

Соломія Кручова

Соломіє, з чого почалась історія твоєї ролі журналіста в темі прав людини?

Тема прав людини для мене завжди була близькою! Дотичною вона стала після прес-конференції, яка дуже вплинула на мене. Це була прес-конференція для журналістів за результатами моніторингового візиту у місце несвободи. Тоді вперше почула про Національний превентивний механізм і реальні позитивні зміни, які несе цей орган. Побачила, що реально є люди, яким небайдужа доля людей у місцях несвободи, які захищають права людини і захотіла долучитися до них. Тоді познайомилася з регіональним координатором Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Тернопільській області Володимиром Шевченком і долучилася до Тернопільської правозахисної групи як журналіст. Відтоді, з 2014 року, я в правозахисній групі.

Що було новим для тебе у Тернопільській правозахисній групі? Чим займається організація і ти зокрема?

В організації для мене все було новим. Вже там я більше дізналася про права людини, почала навчатися на спеціалізованих тренінгах, семінарах тощо. Також я стала монітором Національного превентивного механізму, згодом долучилася до моніторингової кампанії «Поліція під контролем». Тернопільська правозахисна група допомагає людям, чиї права порушуються. Зверталися за допомогою й громадяни інших країн. Я писала про нашу діяльність, історії успіху, проведені заходи. Наша організація долучається до Марафону написання листів від Amnesty International. Сама ТПГ входить у декілька коаліцій, співпрацює з громадськими організаціями в місті та в Україні.

Пам'ятаєш свій перший візит в якості монітора НПМ? Чи активно залучені зараз українські журналісти до механізму?

Чудово пам’ятаю свій перший візит до ізолятору тимчасового тримання у Тернополі, який закрили після нашого візиту через невідповідність умов утримання. Я дуже хвилювалася, позаду були відбір і спеціалізоване навчання, де познайомилася з багатьма людьми, які жили своєю роботою. Мій перший візит припав на ранок після повернення зі школи прав людини до Тернополя о 5 годині ранку, але вже о 9 я чекала в офісі ТПГ представників Секретаріату, з якими разом йшли у візит. Напередодні я старанно готувалася, але в потязі все рівно не випускала посібники з рук. Візит був дуже цікавим, плідно попрацювали і це дуже надихнуло мене й додало ентузіазму! НПМ - це вже як велика сім’я. Інформація про візити розміщується на сайті Уповноваженого ВРУ з прав людини, а також у місцевих та всеукраїнських ЗМІ, які зацікавлені у висвітленні діяльності механізму. Також організовувались прес-конференції за результатами моніторингу місць несвободи. Журналісти також можуть стати моніторами НПМ, пройшовши спеціальне навчання або домовившись про присутність під час візиту. Пам’ятаю, були сюжети на ICTV, де журналісти разом з моніторами були у візиті. Ще є дуже хороший фільм «Життя за ґратами», який розповідає про формальні норми та реалії життя людини за ґратами на прикладі роботи Роменської виправної колонії та Сумського слідчого ізолятора.

Під час одного із візитів в рамках НПМ

Зараз переважно над якою тематикою працюєш? НПМ ще у фокусі твоєї діяльності?

Так, я ще монітор НПМ і продовжую здійснювати моніторингові візити у місця несвободи. Нещодавно були у Петриківському дитячому будинку-інтернаті, звідки повернулася з позитивними враженнями від умов перебування підопічних. Це один з хороших прикладів, але, на жаль, були й негативні у моїй практиці. Коли бачу, що порушуються права людей, які утримуються, то дуже хочеться їм допомогти, адже так не повинно бути! Хочеться змінити ситуацію, але не разово, а комплексно, щоб такі випадки більше не повторювалися. Зараз я трохи відійшла від написання матеріалів на правозахисну тематику, оскільки роблю це на волонтерських засадах, а основна робота забирає багато часу… Проте, намагатимусь виправити цю ситуацію. Писала про порушення прав людини у місцях несвободи, в правоохоронних органах, а також про важливість підтримки незаконно ув’язнених або тих, кого переслідують. Зокрема, згадувала вже про Марафон написання листів від Amnesty International.

Наскільки змінилась правозахисна журналістика в Україні, відколи нею ти займаєшся? Можливо, почали більше писати матеріалів на правозахисну тематику?

Протягом кількох останніх років, на мою думку, значно зросла зацікавленість у суспільстві та і в самих журналістів до теми прав людини. Більше людей розуміють, що це таке і як себе можна захистити. Як правильно поводити себе у правоохоронних органах та судах, як мають проводитись обшук та затримання тощо. На щастя, проводиться багато цікавих і спеціалізованих тренінгів не лише для правозахисників та журналістів, а й для представників інших професій. Позитивно, що на Тернопільщині журналісти активніше заговорили на цю тему, почали цікавитись історіями людей, яким допомагає Тернопільська правозахисна група захищати свої права.

Робочі моменти

Що можеш порекомендувати із свого досвіду журналістам, які хочуть писати про права людини?

Якщо у когось є бажання бути правозахисником або більше довідатися про права людини, дуже рекомендую стати учасником чи учасницею школи прав людини. Це унікальна можливість отримати хороший досвід, спеціальні знання, а також поспілкуватися з професійними правозахисниками, юристами, активістами і просто з багатьма цікавими людьми. Це дуже об`єднує! Окрім цього, можна віднайти однодумців та хороших друзів!

Спілкувалась Євгенія Задорожна

Фото люб'язно надані Соломією Кручовою

Created By
Євгенія Задорожна
Appreciate

Report Abuse

If you feel that this video content violates the Adobe Terms of Use, you may report this content by filling out this quick form.

To report a copyright violation, please follow the DMCA section in the Terms of Use.