Методи і форми роботи з батьками.

А.Бураго, О.Мірошніков.

Кількість дітей з порушеннями психофізичного розвитку, відхиленнями у поведінці, із труднощами у навчанні, спілкуванні, дітей з різними патологічними станами (неврози, психопатії, органічні ураження центральної нервової системи і т. д.) неухильно зростає. Ситуація, що склалася, характеризується погіршенням не лише кількісних, а й якісних характеристик, зокрема, загостренням проблеми здоров’я. Як вказують В.М. Синьов, В.І. Бондар, лише за останні роки захворюваність серед дітей на Україні, яка за різних обставин призводить до неповноцінності, зросла майже на 20 %. Серед хронічних неінфекційних захворювань домінують психоневрологічні (понад 300 тисяч), хвороби нервової системи і органів чуття (1,3 мільйони), затримка психічного розвитку (близько 600 тисяч), легка розумова відсталість (120 тисяч).

Вже поступаючи до школи, близько 80 відсотків дітей мають ті чи інші відхилення у стані здоров’я. це позначається на стані фізичного і психічного розвитку дітей, їх працездатності, на якості освіти, на психологічній і соціальній адаптації. Вказані категорії дітей відчувають потребу у своєчасній кваліфікованій діагностики та у корекційному вихованні. При цьому переважна більшість дітей раннього та дошкільного віку із порушеннями у психофізичному розвитку утримується у сім’ї, де стимулювання їхнього психічного розвитку обмежене, а надання абілітаційних, корекційних та реабілітаційнихпослуг за якістю розвивальних впливів на дитину є незадовільним]. Слід також звернути увагу на той факт, що такі діти часто виховуються у проблемних сім'ях, а роль мікросередовища, сім'ї та сімейного виховання в формуванні особистості дитини є надзвичайно впливовою.

У комплексній діагностиці та корекції відхилень у розвитку дитини сім'я займає важливе місце. Як стверджує Д.М. Ісаєв, неможливо досягнути значного успіху у корекційному педагогічному процесі, допомогти дитині із порушеннями у психофізичного розвитку реалізувати свої потенційні можливості і досягнути максимуму можливого розвитку без правильного і адекватного ставлення до неї власної сім’ї. В умовах зростаючого матеріального і соціального розшарування суспільства роботі з сім’єю слід надавати особливого значення. Зростає актуальність проблеми психокорекційної роботи з сім’єю та з дитиною через сім'ю, для чого необхідна спеціальна підготовка психологів, дефектологів та соціальних педагогів. В даний час ця робота не може бути визнана достатньо ефективною.

В основу сучасної психолого-педагогічної корекції покладені принципи гуманізму, демократизації, індивідуального підходу до дитини та її родини. При переосмисленні деяких психолого-педагогічних концепцій із урахуванням національних традицій, сучасних вимог і міжнародних тенденцій пріоритет отримують проблеми сімейного виховання, емоційного та морального розвитку дитини в умовах сім’ї. Освітні заклади для дітей дошкільного та шкільного віку стали більш відкритими для батьків: проводяться в їх присутності показові заняття, масові заходи, свята, успішно здійснюється у ряді установ педагогіка співробітництва, яка непогано зарекомендувала себе. Зростає активність батьків: вонивтручаються у шкільну політику, а іноді і повністю визначають її, висувають установам пропозиції на забезпечення додаткових освітньо-виховних послуг для дитини. Разом з тим багато проблем сімейного виховання та роботи з сім’єю залишаються актуальними.

Досить новим для теорії та практики спеціальної педагогіки є посилення психологічного аспекту корекційного впливу на основі єдності біологічних, психологічних та соціальних властивостей дитини Перераховані принципи складають основу для виховання, навчання та корекційного впливу, вони викликають необхідність змін акцентів у системі комплексного впливу на дитину, доповнення її новими положеннями, поєднання традиційних і новаторських підходів.

Накопичено значний досвід психокорекційної роботи з дітьми із порушеннями у психофізичному розвитку, розроблені її основні принципи і методи, проте програм психокорекційного впливу, орієнтованих на різні категорії дітей з порушеннями у психофізичному і різні сім’ї, у яких вони виховуються, поки недостатньо. Психологи і педагоги у повній мірі системою роботи над особистістю дитини не володіють, зв'язок практичного психолога і дефектолога забезпечується слабо. Про необхідністі комплексного впливу йдеться частіше, ніж це насправді реалізується. Під час роботи із сім’ями можна визначити їх економічний, соціокультурний рівень, особливості сімейного мікроклімату, умови виховання дитини і ряд інших, важливих для вибору стратегії і тактики роботи із сім’єю та з дитиною, питань.

Мікросередовище сім’ї та сімейне виховання впливають на дитину, на формування його особистості. Від рівня загальної та психолого-педагогічної культури батьків, їхньої життєвої позиції, їхнього ставлення до дитини та проблем, присутніх у неї, від ступеню участі батьків у корекційному процесі багато в чому залежать успіхи діагностичної, навчально-виховної, корекційно-розвиваючої та лікувально-оздоровчої роботи. Вже доведено, що несприятливі умови соціального середовища, які рано починають впливати на дитину і мають тривалий, затяжний вплив на психіку дитини, призводять не лише до відставання в отриманні знань та інформації про навколишній світ, але й до стійких порушень її нервово-психічної сфери, обумовлюючі патологічний розвиток психіки.

Дефіцит спілкування у сім’ї призводить до незрілості емоційно- вольової сфери дитини, до відставання у розвитку, в інтелектуальній діяльності. Іноді при вивченні сімей та сімейних відносин виявляються ізоляція дитини, її ігнорування, відчуження, виражене домінування батьків або, навпаки, можна виявити дитину, яка стає деспотом і тираном у сім’ї; гіпо- чи гіперопіка, суперництво між дітьми, дітьми та дорослими, які приймають розміри дитячо-батьківських конфліктів; агресія всередині сім’ї, тривога, страх тощо. Надмірний батьківський контроль пригнічує активність і самостійність дитини, виробляє і закріплює у неї інфантильну систему поведінки. Надмірні прояви батьківської любові можуть завдати дитині не меншої шкоди, ніж байдужість до неї дорослих.

Спостереження та інші спеціальні дослідження дають можливість виявити дисгармонійне і спотворене сімейне виховання, різні емоційні реакції батьків на відхилення у розвитку дітей та їх труднощі. Сім’я не завжди розуміє своєрідність особистості дитини, неадекватно розцінює її психічні можливості, завищує або занижує їх.

У деяких батьків відзначається негативне ставлення до рекомендованих оздоровчо-виховних заходів впливу, зневіра в успіх роботи з дитиною, сумніви в доцільності щось змінити. В одних батьків немає ні бажання, ні можливості займатися з дитиною – це, як правило, сім’ї з низьким соціально-економічним статусом, неблагополучні сім’ї, із недостатнім культурним розвитком. Інші батьки мають виражене бажання працювати із дитиною, але не мають при цьому відповідних матеріальних та побутових умов. Є батьки, які хочуть займатися з дитиною, дотримуватися всіх вказівок фахівців, мають відповідні умови для цього, але не знають конкретно, що можуть і повинні робити. У батьків, навіть у відносно благополучних сім’ях, часом відсутні достатні знання, вміння і навички, їм необхідна підготовка для корекційної та профілактичної роботи із дитиною.

Перед фахівцями стоїть завдання знайти шляхи взаємодії із батьками, розширити їхні знання, допомогти їм зрозуміти своєрідність особистості дитини і правильно визначити шляхи виховного впливу. В останні роки розвивається система психологічного консультування, де проводиться робота з дитиною і сім’єю, але роль педагогів-дефектологів при цьому недостатня, а батьки часом навіть не мають інформації про наявність такої служби. Педагогічними колективами дошкільних та шкільних установ проводиться просвітницька робота, у різній мірі ефективна, фахівці надають допомогу батькам у визначенні індивідуальних особливостей розвитку дітей, виявленні тих психічних процесів і функцій, від яких в першу чергу залежить навчання дитини.

Проводиться роз’яснювальна робота, виробляється настрій на спільну діяльність щодо подолання наявних у дитини відхилень у психофізичному розвитку, поведінці і труднощів у навчанні. Надаючи психологічну підтримку сім’ї, важливо правильно оцінити можливості дитини, надати рекомендації про шляхи її подальшого розвитку, визначити систему корекційно-виховного впливу, вибрати адекватні для даного випадку методи.

У системі психотерапевтичної та психокорекційної роботи з сім’єю використовуються різні засоби. Варіанти сімейної психокорекційної роботи розробляються в залежності від категорії сім’ї та наявних у дитини проблем, з урахуванням психологічних інваріантів внутрішньосімейних відносин. У родині необхідно забезпечити здоровий психологічний клімат, слід дотримуватись рекомендацій лікувально-оздоровчого та виховного характеру, які забезпечують повноцінний розвиток особистості дитини. Батькам дітей із порушеннями у психофізичному розвитку слід також наголосити на важливості питань харчування, режиму дня, рухової активності дитини, систему її загартовування, спілкування з нею. Поряд з вихованням гігієнічних навичок важливо привчати дитину до доступної для неї діяльності, до розвитку навичок самообслуговування, до праці. Повинна проводитися цілеспрямована робота з розвитку діалогічного і монологічного мовлення, із організації ігор дітей і з дітьми. Сім’я – значимий фактор розвитку творчих здібностей дитини. Музика, спів, танці, малювання, спорт – кожен з цих аспектів має і виховне, і корекційно-розвивальне значення.

Роль сім’ї значуща для дитини будь-якого віку, а кожен етап розвитку дитини диктує свою специфіку роботи сім’ї з дитиною та психотерапевтичної роботи із сім’єю. На всіх етапах роботи: діагностуючому, реконструктивному та підтримуючому – великого значення набуває взаємне інформування спеціалістів та батьків про особливості розвитку та особистості дитини, спільний із батьками і фахівцем аналіз конкретних ситуацій, пов’язаних з вихованням дитини із порушеннями психофізичного розвитку, це допоможе вибрати правильний стиль поведінки дорослих, спілкування їх з дитиною.

Робота з батьками дітей із порушеннями у психофізичному розвитку спрямована на стимулювання їх звернення до психолого- медико-педагогічної консультації, до медичного або педагогічного закладу – до лікаря, психолога, педагога. Сімейна психотерапія – рольова і психоаналітична – включає психопропаганду, корекцію внутрішньосімейних відносин, профілактику емоційних та інших порушень у членів сім’ї. З батьками проводяться, індивідуальні та групові бесіди, практикується їх відвідування на дому, пряма і непряма психотерапія спрямовується не лише на дитину, але і на сім'ю з урахуванням її особливостей. Для вдосконалення організації психологічної допомоги сім’ї, а отже, і дітям через сім'ю, для підвищення її ефективності найбільш дієвим є активне залучення батьків до роботи педагогічних колективів дошкільних установ і шкіл, до роботи психологів; розробка спеціальних програм роботи з батьками, підготовка для батьків спеціальної літератури щодо сімейної психокорекції та психопрофілактики, розробка прийомів індивідуальної роботи із батьками дітей із порушеннями психофізичного розвитку, навчання батьків конкретним прийомам психокорекційної та виховної роботи. Крім отриманих отриманих знань з питань ранньої корекції порушень розвитку дитини, батьки навчаються міркувати, роблять несподівані відкриття, позбавляються суб’єктивізму, вчаться любити дитину такою, якою вона є

Подальше обґрунтування теоретичних, організаційних і методичних основ психологічної роботи із сім’єю підвищить її значимість у системі корекційного впливу на дітей із порушеннями у психофізичному розвитку. А використання корекційно-виховного та психопрофілактичного потенціалу сім’ї у системі впливу на дітей вказаної категорії є одним із шляхів підвищення результативності психолого-педагогічної роботи в цілому.

Created By
@anna_burago
Appreciate

Report Abuse

If you feel that this video content violates the Adobe Terms of Use, you may report this content by filling out this quick form.

To report a Copyright Violation, please follow Section 17 in the Terms of Use.