Митці та стільці. Історія провінційна, но досить насичена подіями

Гуляв собі я по старих закинутих заводах. Із фотоапаратом.

Думаю - може, якєсь мистєцтво ото зафоткаю на цьому пєпєліщі.

Раптом бачу - хлопчина тиняється:

Добре вдягнений, тверезий. Явно айтішнік.

Но шось сумний.

Кажу: "Я - митєц. Можна, я вас пофоткаю?"

І , не дочекавшись, зразу фотік дістав - і давай його щолкать!

Прямо взяв і жостко увійшов йому в зону комфорту.

Люблю я близький портрет.

А він став і думає. Певно - чи дозволити себе пєчатлєть чи ні. А я ж уже пєчатлєю!

Я йому і жарти, і анєкдоти, і "Людоньки, порадьте" цитую - а він ні ху-ху. Туга його оповила.

Шо тим айтішнікам все не так? Гроші є, дівки на них липнуть, умні, симпатичні, здорові, як бики - бородіщу он яку відростив!

Пальтечко теж таке нічо, певно, дороге.

Але холодне.

Кутається в нього, бідака, але зігрітись не може.

Годинничок поправляє. Той його годинник якщо продати, дві фотовиставки в "Дзизі" зробити можна - ще й із сиром та вином, щоби люди поприходили....

Але щось його явно гризе. Може, просто голова болить - але моя інтуіція підказує, що то щось глибше. А у нас, митців, інтуіція - то як у вас, простих людей... даже не знаю, з чим порівняти... Короче, дуже вона в нас сильна.

Кажу йому: "Друже, та не переживай ти так!"

"Ті твої проблеми- віртуальні! Людям он їсти нема шо!"

Дивиться на мене, но не розуміє. А як їм нас зрозуміть?!

"Як, - кажу, - звати хоч?"

"Дмитро..."

Інтуіція мені шепоче: "Треба якось його розрадити, поговори з хлопцем! У тебе ж тонка душевна організація, ти зможеш слова нужні підібрати..."

"Ти ж молодий хлоп, за шо тобі переживати?!" - кажу. "Що ти ото сперся на стілець, стоїш з тою бородою, як старий дід?" - так і линуть із мене слова підтримки.

То у Фрейда, кажись, було - потік свідомості... А в нас (митців) то ж не потічок, а такий нормальний потік!

Але бачу, що та свідомість з мене витекла, а в нього ніяк не затікає.

Щось друге йому зайшло - бере, копає той стілець від себе подалі!

Аж мені страшно стало за себе, за свою митецьку жизнь. Їх-то он скільки наплодилося зараз - а нас, справжніх, всьо менше...

І тута його дємони айтішні як взяли, як повиходили!!!

"Діма! - кричу, - що ж ти робиш, Діма?!"

"Стілець же ж для чого трощити?! То ж майно!"

А він мене тим стільцем поламаним відпихує,

і очі такі горящі, злі -

ніби говорять: "Не лізь мені у душу, не поймеш ти там ніц!"

Але всьо то мовчки, культурно, без жодного матюка.

Молодці вони, все-таки - ті айтішнікі! Нове покоління, курва!

Але бачу - вже попускає. Вспокоївся троха.

То, певно, був у нього цейво... як ж воно?.. в баби моєї похоже на оці було...

Катараксіс!

Сів на залишки стільця і сидить, як курка, шо перший день яйця несе - все болить, і перед людьми стидно...

"Діма, - кажу, - вже минуло, заспокійся".

"Йди, - кажу, - в офіс, код сам не напишеться!"

(Завжди я вмів людини ото правильні слова найти, щоби втішити. З дитинства.)

"Давай, злазь із того насєста. Шо ти так розпереживався? Стільця тобі шкода тепер, чи шо?"

А він, здається, цінник на той стілець знайшов. Стоїть, дивиться, очей відвести не може....

Поліз на вікно...

"Дмитре! Та ти геть з глузду з'їхав, чи шо?!" - кричу.

Бачу - нема часу на політкоректність, треба людину рятувати.

"Ти ж айтішнік! Зарплата в доларах! Заплатиш за стілець, і ще тобі лишиться!"

(Я не заздрю, тішуся за нашу молодь. Нам, митцям, заздрість взагалі не властива.)

"Та актор я. Актор..." - тихо так, пошепки...

Діма, Діма... Що ж ти мовчав?

Забудь за стілець. То мирське.

А ми з тобою ж митці.

Ідемо в пиріжкову - я пригощаю!

І ми ще довго їли пиріжки з капустою, з рисом та м'ясом, потім ватрушки - і запивали то все какао. І вели розмови про справжнє, про духовне. І так нам добре в тому було...

А пиріжкова, то Біля Головної Пошти - там багато митців можна зустріть.

Created By
Vadym Rybin
Appreciate

Made with Adobe Slate

Make your words and images move.

Get Slate

Report Abuse

If you feel that this video content violates the Adobe Terms of Use, you may report this content by filling out this quick form.

To report a Copyright Violation, please follow Section 17 in the Terms of Use.